"Королева Черкас" Валентина Буковська: про Фірташа, вибори та Євромайдан

Повторні вибори на проблемних округах почали дивувати ще з самого початку кампанії. Тільки Віктор Пилипишин з умовної «провладної групи» знову вирішив вибороти мандат в столичному окрузі ще раз, в інших же чотирьох округах колишні опоненти опозиції зійшли з дистанції.

У кожного з них (Губський, Засуха, Травянко) своя історія, але, мабуть, найбільшою несподіванкою стала добровільна відмова Валентини Жуковської повторно балотуватися в 194-му окрузі.

Почесний президент хімкомбінату«Азот» за декілька років роботи здобула імідж «королеви Черкас» та вплив у місті. Ресурс такого підприємства дійсно дозволяє робити дуже багато. Саме тому завод став майданчиком, з якого Жуковська впевнено як самовисуванець пішла на вибори в 2012 році. Але в цій історії у кандидата був і суттєвий мінус. Валентину Борисівну тісно пов’язують з олігархом Дмитром Фірташем (власником хімкомбінату). Це дозволяло опонентам переконувати виборця в тому, що Жуковська кандидат від влади і на її мандат розраховували в Партії регіонів.

Підрахунок голосів в окрузі в 2012 році завершився скандалом. ЦВК не зміг встановити результати виборів. Представник «Батьківщини» Микола Булатецький впевнений, що саме в нього було вкрадено перемогу. У Жуковської, звичайно, протилежна думка.

Вона стверджує, що стала жертвою провокацій, які продовжувались і після виборів. Рішення не йти повторні вибори Валентина Борисівна, за її словами, прийняла ще влітку.

Проте в місцевих ЗМІ, активно мусується тема про те, що насправді Жуковська обрала собі нову ціль. Тепер бізнес-леді готується штурмувати пост мера Черкас. Це крісло порожніє з квітня, коли міськрада відправила у відставку опального Сергія Одарича.

На окрузі, де ви балотувались рік тому, щойно на перевиборах переміг Михайло Поплавський. Розкажіть, чому ви вирішили цього разу не брати участі в перегонахх?

Як би зараз не пройшли ці вибори, їх би не назвали чесними. Особисто проти мене ще задовго до початку кампанії опозиція почала дії, які б дозволили потім визнати результат неочевидним.

В чому ці дії полягали?

Вони очікували, що я піду на вибори, хоча я ніколи про це не заявляла, і завчасно організували проти мене ряд «запобіжних» заходів. З липня розповсюджувались великими накладами газети, які відверто та цілеспрямовано дискредитували мою діяльність. Дійшло навіть до провокацій та організації прямого підкупу нібито від мого імені, хоча я не була зареєстрована кандидатом і навіть не планувала. Якби я пішла на вибори, можна було б говорити, що мав місце підкуп, бо заради провокації в окрузі дійсно працювала група «підкупантів».

Причому саме опозиція в Черкаській міськраді працює спільно в коаліції з Партією регіонів: коли справа йде про розподіл бюджету, землі, у них є повне розуміння. І тільки під час виборів опозиція виходить і починає розповідати, що вони за народ.

На якому етапі зараз розслідування справи про підкуп, про яку ви згадали?

У нас були імена і прізвища людей, які ходили по дворах. Ми отримали відповідь від прокуратури, що вони взяли до уваги нашу заяву, повідомили ОВК і продовжують працювати. А я через пресу зверталася, що якщо у когось є зайві гроші, спрямуйте їх до благодійних фондів та на допомогу дітям.

Але ж весь цей час ви не сиділи, склавши руки, і таки вели пасивну кампанію. Тобто рішення про неучасть у виборах визріло буквально перед подачею документів?

Я з 2009 року є головою наглядової ради благодійного фонду. Він веде програми, які будуть продовжуватись незалежно від виборів. Щоб допомагати людям чи робити якусь соціальну роботу, мандат не потрібен. Наприклад, починаючи з 2009-го року, ми встановили приблизно в 13 обласних лікарнях спеціальне обладнання, яке дозволяє зберігати життя дітям, що народились з мінімальною вагою. Київський кардіологічний центр «Охматдіту» також отримує допомогу від нас. Але ж я не була кандидатом в Києві.

Це питання, скоріше, стосувалось не того корисного, що ви робите, а того, що до певного моменту ви вагались – брати участь в виборах чи ні. Коли цей момент наступив?

Напевно, в липні.

Але ваша заява про неучасть пролунала лише в листопаді, буквально перед стартом кампанії. І озвучена вона була після того, як на окрузі з’явилися інші кандидати: Свинарчук (потім знявся), Поплавський… Це спровокувало зміну розкладів?

Я зробила заяву про неучасть в останній день реєстрації. Це було зроблено спеціально. Ми хотіли дати волю усім нашим опонентам проявити себе.

Запевняю, це не вибори, які дозволяють виборцям обрати раціональне рішення, кандидата, який має досвід і знання. Якщо б ви прийшли до кандидатів тиждень тому і спитали їх, як сьогодні Україні боротися з бідністю, то відповіді не почули б. А люди, що ідуть в Верховну Раду, повинні мати позицію з того чи іншого питання. Тому що коли закінчиться дискусія з основних політичних питань, ключовими проблемами України найближчими роками будуть безробіття і бідність.

Ви питали у Дмитра Васильовича Фірташа пораду – брати участь у виборах чи ні? Він причетний до цього рішення?

Навіть якщо я скажу вам, що не причетний, ви не повірите. Але насправді він не долучався.

І на минулих виборах?

На минулих виборах ми обговорювали цю можливість, а в цьому році я самостійно прийняла рішення.

Отже, після того, як ви відмовилися від виборів, у черкаської опозиції виникла нова проблема – кого критикувати? Як думаєте, чому ваш головний опонент Булатецький з «Батьківщини» не зміг перемогти й цього разу, хоча знову вважався фаворитом?

На минулих виборах я була фаворитом. А мій опонент (Микола Булатецький, – «Главком») двадцять років був депутатом міської ради – і за час, що я живу в Черкасах, жодного разу не чула від нього якихось конструктивних пропозицій, які б змінили життя міста. Ми ж встигли зробити велику кількість робіт, які змінили обличчя міста. Зараз моя неучасть в виборах дійсно поламала весь розклад.

На минулих виборах ви отримали значний результат. Чи радили ви своєму виборцю, за кого голосувати цього разу?

Ні.

Як оцінюєте результати виборів на 194-му окрузі? Чим таким Михайло Поплавський зміг переконати черкащан?

Вибір черкащан я не хочу оцінювати, нехай історія дасть оцінку чи самі черкащани через деякий час. Але потрібно розуміти, що цей вибір зроблений. Тепер треба думати про інше. Країна і місто сьогодні знаходяться у вкрай важкому становищі. Я думаю, що міська влада найближчим часом зіткнеться з колосальними проблемами, які самостійно вже не зможе вирішити. Адже серйозні минулорічні бюджети бездарно витрачені. Бюджет наступного року буде дуже дефіцитним. І тут міському голові, міським депутатам знадобиться серйозний лобіст їх інтересів у Києві. Тому у них нічого не залишається як формувати сьогодні завдання для обраного депутата. Я би розпочала із створення такої собі «дорожньої карти» – розставити пріоритетні завдання, розробити модель їх вирішення і доручити це депутату. Обирався – захищай інтереси громади.

Чи можна говорити, що ваша неучасть у виборах визначила їх результат?

Напевно, так воно і сталося. Ви бачили по явці – виборці не мали мотивації голосувати. Я точно знаю, що більшість моїх виборців просто не пішли на вибори. Думаю, що це також відбилося на кінцевому результаті.

В ЗМІ проходила інформація, що вас на виборах консультувала група технологів покійного Юрія Левенця…

Я знала Юрія Анатолійовича. Якби я прийняла рішення, може, і зверталася б за консультаційними послугами, але не зверталась. Ні минулого разу, ні цього.

«Незважаючи на складні часи, ми не скоротили жодного працівника»

Чим ви пояснюєте таку впевнену перемогу кандидатів від влади? Причому не тільки на вашому колишньому окрузі, а й на інших?

Думаю, що влада просто була краще підготовлена до цих виборів. Це значить, вони більше хотіли перемогти. А кандидати від опозиції у Черкасах зосередила всю свою увагу, час та активність на Євромайдані. А варто було б більше зосередитися на місцевих проблемах.

Головними темами у Черкасах є безробіття і ситуація з подальшим завантаженням заводу «Азот», який сьогодні працює на 40% потужності. На зовнішніх ринках ми за багатьма позиціями зараз не є «маркетмейкерами», бо для хімії ключова ціна на газ.

Якщо ціна на газ буде дійсно знижена, як це зараз обіцяє влада, «Азот» зможе поновити роботу, не очікуючи відновлення вдалої кон’юнктури, про яку ви казали?

Ми прогнозуємо, що у першому кварталі наступного року, за умови сприятливої ціни на газ, зможемо повернутися до докризових обсягів роботи. У хімії зараз непрості часи. Але ми на «Азоті», незважаючи на слабкий попит, не скорочуємо жодного працівника. Хоч 1064 працівника на підприємстві сьогодні працюють не на своєму безпосередньому робочому місці. І ми при цьому повністю сплачуємо середню заробітну плату і шукаємо можливості завантажити завод. В Києві це так не відчувається, але в Черкасах звільнення для людини – це катастрофа.

Ціна на газ була некомфортною для хіміків вже багато років. Чому саме зараз пішло таке різке скорочення виробництва в галузі?

Змінилась кон’юнктура зовнішніх ринків. Ціна на газ дійсно пішла різко вгору в третьому-четвертому кварталі 2010-го року, і весь цей час ми з нею працювали. Але починаючи десь з липня цього року на ринок прийшла дуже велика кількість китайського товару, для виробництва якого використовується не газ, а вугілля. З низькими цінами вийшли на ринок росіяни. Ми почали скорочувати виробництво при ціні за аміак $420, а сьогодні він вже коштує $375.

Чи була загроза повної зупинки «Азоту», як, наприклад, «Стіролу»?

Ми розглядали різні сценарії. Очікуємо, що в лютому ціна на нашу продукцію збільшиться, бо це традиційно відбувається перед початком нового сезону сільськогосподарського виробництва.

Вихід з ринку мінеральних добрив такого гравця як Ostchem (хімічний холдинг Дмитра Фірташа, – «Главком») не може пройти непоміченим. У нас в групі зараз чотири потужних заводи – фактично 80% хімічної галузі України. Ми не можемо в рамках нашої соціальної відповідальності просто закрити підприємство, бо це буде потужний удар по сільськогосподарській галузі, яка сьогодні є локомотивом країни. Якби Україна не зібрала більше 60 мільйонів тонн зерна, не знаю, чи показали б ми ВВП 2013-го року.

Ви змінювали менеджмент «Азоту» після того, як прийшли туди?

Фактично ні. Після того, як «Азот» увійшов в нашу групу, керівником став головний інженер, який давно там працював. Ми опираємося на місцеві кадри. Ті робітники, що є зараз на «Азоті», свого часу приїхали сюди з усього Радянського Союзу. Хіміка сьогодні підготувати важко, до того ж останні двадцять років пріоритет інженерної професії зведений до нуля.

Як вас прийняв колектив? Чи відомо вам, що на підприємстві побутує думка, що Валентина Жуковська використовує ресурси заводу для свого піару в Черкасах?

Треба розуміти, що на заводі працюють люди, що живуть в Черкасах, а це невелике місто. Думка така дійсно є і ґрунтується вона на тому, що «Азот» дуже багато допоміг місту. Ми підписали соціальну угоду, не прив’язану до виборчих дат, і надали місту велику суму як соціальну допомогу – 132 мільйони гривень. Зрозуміло, що ці кошти вийшли з «Азоту» як його фінансовий ресурс. Крім того, ми відремонтували Палац культури Дружби народів – це теж значна інвестиція, яка вартувала нам 52 мільйони гривень. Сьогодні на заводі підписаний колективний договір, який повністю забезпечує співробітникам захист і матеріальну допомогу. Середня заробітна плата більше 5600 гривень – найвища в області і на 70% перевищує середню зарплату по Україні. Якщо порівняти, в яких побутових умовах жили наші робітники в гуртожитках раніше, то зараз там повний євроремонт. Але люди завжди очікують більшого.

До речі, ви згадали про реконструкцію Палацу культури Дружби народів. Черкащани жаліються, що з нього під часу ремонту зняли масштабне панно і не повернули на місце…

Дійсно, зняли панно. Воно вже було аварійним, а його реконструкція, згідно з висновками всіх інститутів, була неможлива. На жаль. Бо воно подобалось особисто мені, як витвір соцреалізму. До речі, на другом поверсі Палацу ми залишили зображення Леніна, єдності народів ще в стилі 50-х років, а от панно не змогли зберегти з технічних причин. Хоча двічі проводили конкурс на його заміну і намагалися знайти монументалістів, які сьогодні можуть таку роботу зробити, але, виявилось, в Україні вже нема тих, хто володіє такою технологією. І в тих техніках, в яких ми хотіли відродити це панно, напевно, цього не зробимо. Скоріше за все, в 2014-му році попросимо Черкаську організацію національної спілки художників влаштувати конкурс. І вже з їх допомогою будемо шукати можливості зробити це панно.

«Сьогодні вибори мера Черкас безперспективні»

В місцевій пресі багато пишуть про вашу діяльність. Вам подобається імідж «королеви Черкас»? Вам вдалось його здобути всього за пару років.

Кожна дівчина мріє стати принцесою, а коли досягає таких розумних літ, то хоче бути королевою, так? (сміється) Прийнято вважати, що все ж таки королева нічого особливо не робить, а тільки відчуває себе великою особою. Я все ж таки багато чого зробила особисто і для міста, і для заводу. Тому якщо я і королева, то народна.

Якщо будуть оголошені вибори мера, збираєтесь взяти в них участь?

Сьогодні вибори мера безперспективні, і не тому що місто не потребує виборів. Просто мер зараз повністю залежить від домовленостей, коаліцій і очікувань депутатського корпусу міськради. А це просто «розпил-бригада», яка організована різними фракціями. В Черкаській міськраді 18 депутатів – керівники департаментів чи комунальних підприємств, які з одного боку готують рішення, а з іншого – за нього голосують. Вони ділять бюджет так, як вважають за необхідне. При цьому 13 з 23 комунальних підприємств є збитковими. В зв’язку з тим, який би мер не прийшов, він все одно буде заручником цих процесів. І як минулий мер покинув свою посаду, так і інший не убезпечений від цього. Подивіться, здається жоден міський голова Черкас не досидів свій строк спокійно, без перевиборів чи висловлювання недовіри. До речі, ми ініціюємо зміни до статуту територіальної громади Черкас, щоб депутат, якщо він хоче бути представником громади, не мав права займати посаду чиновника. Вибери для себе щось одне.

Тобто для вас Одарич – це жертва?

Для мене Одарич – приклад людини, яка якраз не змогла знайти той баланс між різними силами, насамперед у місті та міській раді. Не змогла задовольнити кожне побажання шматочку землі, підприємства, керівної посади. І це сьогодні біда не тільки Черкас, а всієї України.

Отже, ви готові випробувати удачу на мерських виборах?

Мені не потрібно її випробувати, вона завжди зі мною є (сміється). До цього ще далеко. А сьогодні я можу краще використати свої знання, досвід і час в іншому місці.

Коли звільняли Одарича, він звинувачував у кампанії проти себе Дмитра Фірташа, тобто і вас також, і губернатора Тулуба. Сьогодні у вас є контакти з Одаричем?

Ще раз акцентую увагу, що в даній ситуації нічого не залежить від постаті. А з Одаричем ми з 2012 року жодного разу не зустрічались і в нас нема спільних питань, які ми могли б обговорювати. Проте й особистих образ немає.

А з губернатором у вас які стосунки? Яке він місце займає в тій системі місцевих координат, про яку ви розповідаєте?

На сьогодні роль губернатора, незалежно від області, завжди значна. Підґрунтя нашої співпраці з областю – ми випускаємо добрива, область їх використовує, причому ми надаємо розстрочку платежу. «Азот» завжди налаштований на конструктивні відносини, бо 2014-й рік буде непростий для всієї України.

Розкажіть, що у вас на заводі робить цілий тролейбусний парк, який вже більше року не може вийти на маршрути?

Це дуже показовий приклад поведінки міської ради відносно стратегічних питань. В 2012-му році міська влада проводила чотири чи п’ять тендерів, намагаючись знайти постачальника тролейбусів. У бюджеті розвитку на ці цілі було закладено спочатку 90 млн грн. (45 тролейбусів), потім цю суму зменшили до 30 млн. грн. (15 тролейбусів). Участь у конкурсах брали всі крупні виробники: українці, білоруси… Але як тільки проходив тендер, учасник, який його не виграв, подавав в Антимонопольний комітет скарги щодо визнання цього тендера недійсним. Далі міська влада звернулась до «Азоту» з проханням допомогти придбати ці тролейбуси, адже підприємству проводити такі тендери не потрібно. Нам пообіцяли, що до кінця року ці тролейбуси міською радою будуть викуплені. Ми так і зробили: купили тролейбуси. Але в кінці року риторика Одарича змінюється і виявляється, що грошей на тролейбуси немає. І, починаючи з 13-го року, міськрада це питання не підіймала і навіть не намагалась вирішити.

Може, вони очікували, що у вас як кандидата в депутати знайдуться вагомі причини ці тролейбуси просто подарувати…

Наша позиція проста: де гроші, джерелом яких була соціальна угода, яку «Азот» і виконав? Якщо взяти проаналізувати цифри, то в 2012–2013-х роках Черкаси мали найбільший бюджет розвитку з усіх міст України. Донецьк мав 75 мільйонів, а Черкаси – 180 мільйонів. Але як використані ці гроші – досі загадка. Ми не хочемо, щоб ця проблема замовчувалася, а депутати міськради розсталися з ілюзією, що якось воно все само вирішиться.

Тому будуть ініційовані громадські слухання з транспортної реформи – я хочу, щоб в.о. мера вийшов і розповів, як і за рахунок яких джерел це питання буде вирішуватися. Будемо сподіватися, що на цих слуханнях буде поставлена крапка в питанні тролейбусів – і навіть не «азотівських», а в цілому по концепції розвитку транспортної системи міста. Якщо зараз в міськраді хочуть купити інші тролейбуси, а не наші, то ми не заперечуємо.

Ваші «тролейбусні» домовленості з Одаричем були формалізовані?

Ні, це були домовленості, які склалися між великим підприємством і чинним на той період мером. Таке велике підприємство розуміє, що жити окремо воно не може, і ми завжди намагалися конструктивно працювати із міською владою. І це стосується не тільки Черкас. Це позиція соціально відповідального бюджетоутворюючого підприємства. Але в жодному місті, ми не спостерігали такого ставлення до стратегічного інвестора, як у Черкасах.

«Більшість міськради, включаючи в.о. мера, голосує проти «Азоту»

Як ви оцінюєте нинішнього виконуючого обов’язки голови Черкас?

Мені шкода, але сьогодні конструктивних стосунків з міською радою в нас немає. Фактично п’ять вже колишніх кандидатів в народні депутати, які сьогодні були представниками більшості в міськраді, роблять все, щоби ускладнити роботу «Азоту» або взагалі закрити його. І більшість, включаючи в.о. мера, фактично голосує проти «Азоту». Ось така «стратегія» роботи з великим підприємством, яке забезпечує сьогодні 4,5 тисячі робочих місць. З податку фізичних осіб, який ми сплачуємо, формується 60% міського бюджету. Це недолуга політика, яка говорить про непрофесійність черкаського депутатського корпусу, що насправді мав би вітати будь-якого інвестора. Я не уявляю, який інвестор може розглядати Черкаси як місто для вкладання грошей, якщо таке підприємство як «Азот» не має в ньому підтримки. Тим більше в економічно складних обставинах навпаки треба гуртуватись, а не воювати.

Ви самі мешкаєте в Черкасах?

Так, маю квартиру. В центрі міста, все як потрібно (сміється).

Чим займається зараз ваш син? Читачам «Главкома» нагадаємо, Роман Жуковський свого часу працював в Адміністрації президента Ющенка.

Роман зараз працює в системі міністерства фінансів.

Часто буваєте в Києві?

Здебільшого приїжджаю завжди в п’ятницю після обіду, проводжу тут суботу-неділю і першу половину понеділка.

За ці два роки роботи в Черкасах, ви не жалкували, що покинули Київ, «Надрабанк», який очолювали?

Не жалкую. Я познайомилася з великою кількістю людей, зрозуміла проблеми регіонів… Ми часто критикуємо центральну владу, що тут корупція і бюджет розподіляється не так, як потрібно, але треба дивитися і на місця. Хай там теж аналізують свою роботу і роблять висновки.

Зараз ви тісно асоціюєтеся з Дмитром Фірташем, з його командою менеджерів. Розкажіть історію вашого знайомства. Відомо, що сталося це в часи, коли ви були тимчасовим адміністратором банку «Надра» і перед вами стояло завдання врятувати установу і знайти їй інвестора.

Це був самий розпал фінансової кризи, і економічна ситуація в країні була важкою. Банк був одним з тих, що не витримали удару кризи: була введена тимчасова адміністрація. Питання стояло дуже пряме: або банк піде на ліквідацію, або знайде інвестора. На жаль, «Надра» не були включені в перелік рекапіталізованих банків, які одразу отримали допомогу держави, і залишились самі серед цього бурхливого моря. В нас були різні пропозиції щодо інвестицій – щоб держава була на 50% інвестором, щоб власники крупних депозитних залишків теж стали учасниками цього процесу… Після того, як нам не вдалося отримати рекапіталізацію держави і не пройшли інші варіанти, я звернулася особисто до Дмитра Фірташа і запропонувала йому план, який міг би його зацікавити. Ми ніколи не були знайомі до цього періоду і не мали ніяких стосунків.

Чому ви саме на нього стали виходити?

Тому що в 2008-му він вже намагався купити «Надра», але в кризу втратив інтерес до банку. На початку 2011-го року МВФ підписував меморандум з Україною на поновлення траншів, в якому був спеціальний пункт по цьому банку. Представники Фонду, коли приїжджали в Україну, завжди заходили до нас. Вони бачили, що програма фінансового оздоровлення давала позитивні результати. Банк все ж таки самостійно зміг виплатити 10 мільярдів гривень.

Чи не здається вам зараз, що Фірташ вчинив не дуже логічно, вклавшись в банк з купою токсичних кредитів, з проблемним брендом… Чи не простіше було купити щось маленьке і розвивати його?

Завжди є альтернатива, але треба розуміти ландшафт, на якому приймалось це рішення. Я ж особисто боролась за сім тисяч робочих місць. «Надра» на сьогодні – приклад корпоративної солідарності в такі важкі часи. Ми вимушені були зробити жорсткі рішення щодо заробітних плат, щодо економії – це було безпрецедентно. Але все одно люди намагалися спасти свій банк. Мені насправді простіше всього було підписати рішення про ліквідацію – його теж можна було аргументувати і довести, що воно в той час було єдиним вірним. Але якби банк пішов на ліквідацію, то гроші з Фонду гарантування вкладів повністю отримали б люди, в яких було до 150 тисяч гривень. Проте ні малий, ні середній бізнес, жоден корпоративний клієнт, а у нас було тоді близько ста тисяч таких клієнтів, своїх грошей не повернули б. Результатом я задоволена, і ті, хто професійно працює в цій сфері, розуміють, що це була важка робота.

Відомо, що у банківський бізнес вас привів Валерій Хорошковський. Підтримуєте зараз стосунки?

Підтримую. Ми давно знайомі. Хорошковський – це частина мого життя і, як кажуть, наші роки за нами. Але стосунки наші вже давно не ділові, ми не працюємо разом вже одинадцять років і про бізнес не говоримо.

Говорить, коли повернеться з Монако?

Про це теж не питаю. Він – достатньо цільна людина, і коли прийме рішення, він про це скаже. У нас є про що поговорити… Ми живемо за принципом, що життя не складається з виборчих дат …

Якщо ми вже стогнемо, то що казати про іноземців?

Ви – успішний управлінець. фаховий економіст, банкір та топ-менеджер потужного підприємства. Як оцінюєте економічну ситуацію в Україні в цілому, масовий вихід закордонних банків з України? Це відбувається, тому що держава веде неправильну політику, чи це наслідок світової кризи?

Звісно, коли в Україну приходять інвестори – це позитив, а коли ідуть – негатив. Нещодавно, в жовтні цього року США втратили одне з перших місць за залученням інвестицій. Особисто Обама виступав на засіданні їхнього аналогу Федерації роботодавців України і втрата інвестицій і робочих місць була ключовим питанням. Банки – це кров економіки, а українська економіка побудована на кредитах. Якщо ж протягом останніх двох років банківська система не кредитує, зрозуміло, що економіка не розвивається. Це вже не рецесія, а стагнація, і новий запуск цього механізму буде для країни значно дорожчим. Банки, що йдуть, забирають з собою ті гроші, що інвестували, а наша національна валюта не зможе забезпечити потреби України в розвитку. Чому 2006-2007 роки вважаються золотими роками української економіки? Тому що тоді було отримано інвестицій близько 45 мільярдів доларів. Економіка розвивалася, не виключаючи того, що велика кількість проектів була ризикованою. Побудовані супермаркети, заправки, підприємства по переробці харчової продукції – це все результат тих інвестицій. А сьогодні в економічному плані маємо дуже велику проблему.

Я свого часу була причетна до залучення в «Укрсоцбанк» таких інвесторів як Unicredit, в тому числі, брала участь в залученні інвестицій в Сінгапурі і Гонконзі. А зараз іноземні банки налаштовані на вихід – такі, як Unicredit, Intesa Sanpaolo, та інші…

«Райффайзен», наприклад…

Поки це на рівні чуток, але виглядає цілком реально. На сьогодні кожен інвестор має критерії відбору місця для своїх інвестицій – це інвестиційний клімат, захист інтересів інвестора, нормальна дохідність на вкладений капітал, прогнозований економічний ріст країни, який віддзеркалюється на розвитку твого бізнесу… На жаль, сьогодні Україна, напевно, не відповідає жодному з таких критеріїв.

А чому російські банки не поспішають тікати з України, а навпаки надалі розглядають варіанти купівлі місцевих банків?

Росія керується не тільки економічними питаннями, а й геополітичними. Банки є одним з основних джерел впливу на українську економіку. Сьогодні російські банки фінансують великі українські монополії, надають кредити українському уряду – це свого роду вплив, який ґрунтується не тільки на дохідності цього продукту, а й на інших важелях і впливах.

Але західні банки виходять звідси з дуже великими втратами. Чому їм все ж не «пересидіти» цей період?

От вгадайте – скільки було перевірок на «Азоті» за рік? Сорок сім! Це забагато, як для підприємства з такою прозорістю, як ми. Якщо не помиляюсь, сьогодні українську економіку контролюють 73 організації, які мають право прийти і щось у вас перевіряти. Я була дуже здивована різкістю, з якою один дуже відомий депутат від Партії Регіонів (мова про Бориса Колеснікова, – «Главком») сказав, що у нас сьогодні країною керує злочинний трикутник – суди, міліція і прокурорські. Так це говорять люди, які сьогодні мають важелі впливу, по крайній мірі, вони знають телефон того, кому можна зателефонувати і конструктивно поговорити.

А пан Фірташ хіба не має таких важелів впливу?

Я і нас маю на увазі. Так якщо ми, що виросли тут і розуміємо, як йдуть всі ці процеси, вже стогнемо, то що казати про іноземців?

Можна багато аргументів наводити, що ми і таку реформу зробили, і таку, але те, що проблематичність ведення бізнесу в Україні велика – ні для кого не секрет.

Є думка, що олігархи, в тому числі, Дмитро Фірташ, підтримали Євромайдан в своїх медіа, бо не хочуть посилення так званої Сім’ї. Ви бачите таку тенденцію?

Мою особисту реакцію ви можете почитати у моєму аккаунті у Фейсбуці.

Але що стосується медіа політики каналів групи – там працюють справжні професіонали, які розуміють, що таке медіа, що таке об’єктивність та журналістська незалежність, журналістські стандарти, врешті-решт. Я думаю, що об’єктивне висвітлення подій Євромайдану – це якраз свідчення такого професіоналізму, свідчення цілісної стратегії розвитку каналу.

Як крупний бізнес взагалі сприймає нинішні події в Україні? Чи відбились протести на роботі підприємства?

Будь-який бізнес, малий, середній, великий – розвивається краще в умовах стабільності, прозорості, передбачуваності. Будь-яка політична нестабільність миттєво відбивається і на економічних процесах. Політична криза, яка є сьогодні у державі однозначне має своє відображення в економіці.

Микола Підвезяний, Павло Вуець, Станіслав Груздєв