Біо-машини хірурга Амосова

Микола Михайлович Амосов відомий насамперед як хірург – один із найкращих у світі. Однак мало хто знає, що він також є засновником біокібернетики в Україні. Микола Амосов був не лише лікарем, а й талановитим інженером: саме він зробив перший в Україні апарат штучного кровообігу, працював над питанням штучного інтелекту і навіть зміг за відсутності матеріалів викроїти тристулковий серцевий клапан із нейлонової сорочки. Його прагнення до всебічного пізнання людини визначило ще один, не менш важливий, напрям зацікавлень Миколи Михайловича – моделювання фізіології, мислення, психіки та соціальної поведінки людини.

 відділі біокібернетики Амосов керував роботами навколо математичного моделювання фізіологічних органів та систем, з урахуванням можливостей людини, з використанням обчислювальної техніки та теорії керування. Під його керівництвом були проведені фундаментальні клініко-фізіологічні дослідження системи саморегуляції серця.

Однак спершу однією з найважливіших ідей була ідея створення діагностичної та лікувальної машини, здатної до самонавчання. Саме ця ідея стала підґрунтям самостійного наукового напряму – медичної кібернетики.

Беручи до уваги результати цих дослідів, вчені спромоглися створити кілька апаратів штучного кровообігу з оригінальною конструкцією. Однак спершу однією з найважливіших ідей була ідея створення діагностичної та лікувальної машини, здатної до самонавчання. Саме ця ідея стала підґрунтям самостійного наукового напряму – медичної кібернетики.

Створення першого в Україні апарата штучного кровообігу (АШК)

Створення першого в Україні апарата штучного кровообігу (АШК) дало початок новому етапу хірургічної практики в клініці Амосова. А все почалося з того, що в жовтні 1957 року Микола Михайлович у складі радянської делегації поїхав до Мексики на конгрес хірургів. У тому відрядженні Амосов дізнався чимало нового як на професійному, так і на побутовому рівні. По-перше, на його думку, «немає кращих людей під час подорожей за кордон, ніж хірурги. Вони не є скнарами, вільно теревенять про політику, крамолу добирають і читають по черзі, не приховуючи. На стриптиз ходять. Горілку п’ють». По-друге, на тлі досягнень американської техніки Микола Михайлович побачив величезні прогалини вітчизняної науки, попри помпезність радянських керівників. А найголовніше – Амосов став свідком унікальної операції, яка кардинально змінила його подальше життя. «Найбільшою подією поїздки до Мексики була операція з АШК, яку мені пощастило побачити вперше в житті, – напише в своїх спогадах видатний хірург. – Ми дивилися втрьох: Б.В. Петровський, О.О. Вишневський і я. Пригадую велику будівлю, гарну операційну, лікаря середнього віку – типового мексиканця. Оперували хлопчика років дванадцяти з приводу тетради Фалло, з апаратом штучного кровообігу найпершої моделі Лiллігая. Знав про нього з журналів. Груди розітнули впоперек, дістали серце, впорснули гепарин i приєднали АШК. Запустили помпу, штучний кровообіг почався. Взагалі хірург вдало зробив операцію, зашив отвір у перегородці серця, розширив вхід до легеневої артерії. Враження величезне. Хай там що, але треба якнайшвидше добути АШК i почати оперувати! Тільки ж у нас нічого немає. Я чув, що в Москві, в Інституті інструментарію мають справу з АШК, та для Києва це недоступно. Отже, потрібно робити апарат самотужки! Конструкція не така вже й складна – я ж інженер. Проте в нас нема таких трубок і головне – нема гепарину проти згортання крові. Та я маю ще 15 доларів! Я не втримався: знайшов крамницю з медичними засобами і, виклавши всі свої збереження, купив трубки та трохи потрібних ліків. Подорож скінчилася, залишилися наслідки. Принаймні два: анестезіологія і штучний кровообіг».

Апарат виготовили за два місяці, і вже в 1957 році вперше випробували його

Повернувшись до Києва, Амосов відразу ж узявся до ескізів апарату штучного кровообігу. За тиждень він накреслив рисунок за всіма інженерними правилами. Принцип кров’яної помпи Амосов запозичив у Креффорда. Оксигенератор для насичення крові киснем – у Ліллігая. Машина вийшла не дуже складна, але вона потребувала точності. Знайшлися й інженери-ентузіасти, але бракувало тисячі карбованців. Добули. Апарат виготовили за два місяці, і вже в 1957 році вперше випробували його. Постали труднощі, але їх перебороли, і нарешті 10 березня 1960 року хлопчика з тяжкою вадою серця успішно прооперували, застосувавши АШК. Микола Амосов не був першим в СРСР хірургом, який робив операції на серці за допомогою АШК. На півроку його випередив О. Вишневський. Він зробив операцію за допомогою апарата, що його створив московський Інститут інструментарію. Другим був Інститут Бакулєва. Вони запросили бригаду з апаратом штучного кровообігу з Англії. Англійські лікарі зробили п’ять операцій з одним смертним випадком, залишивши апарат в СРСР. І хоч Амосов був третім, проте його Інститут зробив найбільше операцій з мінімальною смертністю хворих.