Дмитро Корчинський розмістив на FB "інструкцію" для Майдану

На своїй сторінці в Facebook  Дмитро Корчинський розмістив “інструкцію” для Майдану:

“ТОЙ ХТО ПІДНЯВ МЕЧ НА СВОГО ГОСУДАРЯ, МАЄ ВИДКИНУТИ ПІХВИ ЯКНАЙДАЛІ”

Нові українсько-російські домовленості не вигідні ні Україні ні Росії.

Вони вигідні Януковичу та Путіну.

Порочність цих угод важко пояснити простими словами для простих людей, тому, якщо раніше Янукович мав лише силову перевагу над своїми противниками, то нині він посіїв ще й кращі пропагандистські позиції.

Сподівання на швидкий економічний крах режиму були марними. Дефолт видкладається.

Виявилося, що коли ми всі (конструктивна більшість майдану) боролися проти провокацій, ми боролися проти власних перспектив.

В повстанні, втратити момент – це втратити все.
Був момент, коли народ мав шанс перемогти: першого грудня. Гнів тоді був найсильнішим, регіонали перелякалися й найнервовіші з них почали тікати з партійного човника, міліція розгубилася. Навдивовиж багато сміливців кинулися в бійку. Якби їх підтримала значна частина натовпу, АП та уряд були б узяті. Бюрократія та силові структури однозначно трактували б це, як сигнал, що Янукович вже не є влада.

Проте, замість закликати людей до перемоги, вожди опозициї закликали їх до спокою. їм вдалося переломити настрій майдану, каталізувати обурення, ініціатива була втрачена раз і на завжди.

Зараз це вже не актуально, але на майбутнє треба запам’ятати таке:

В усьому світі мирний протест – це надбудова над базисом революційного насильства. Пацифісти досягають успіху, коли за них є кому помститися. Ганді, Мандела й Корчинський не виключення.

В основі ненасильницької тактики лежить страх. Ми прагнемо захиститися власною невинуватістю. Це не рятує. Більшість тих, хто ув’язнені й побиті за нинішні протести є невинними жертвами. Такими будуть і ті, хто підпадуть під репресії вподальшому.

Майдан треба продовжувати, бо бунт завжди має рацію, навіть, якщо він мирний, проте, на сцену треба частіше випускати молитися священників, бо варто сподіватися більше на чудо. Як показує практика, такі сподівання справджуються частіше, ніж наші недолугі тактичні розрахунки.

Що варто робити опозиції?

Вона не здатна нічого робити. Але дечого вона може не робити: не ходити на круглі столи, на жодні переговори з режимом, не стучати на радикальну частину майдану, не вживати слово “провокація”, не бити в спину тих, хто наважиться на спротив, не доручати нерозумним людям, на зразок Соболєва, представляти себе на ток-шоу (взагалі варто було б поміняти спікерів й наближених до вождів. Серед опозиційних депутатів багато розумних людей, які нині відтерті вбік), тощо.

Що робити громадянам?

Далеко не весь арсенал ненасильницького тиску на владу вже вичерпано. Менше сидіти на Майдані, більше блокад, пікетувань, перешкоджань, більше ініціативи, більше фантазії. Особовий склад міліції перевтомлений, йому не можна дозволяти відпочивати в автобусах та на базах, нехай бігає за пікетами.

Що робити “провокаторам” – активістам патріотичних організацій?

Переводити значну частину людей на нелегальне становище, замислюватися над тактикою підпільної боротьби, готувати квартири, документи, організовувати зв’язок, шукати гроші й інші засоби для тих, кому доведеться ховатися. Навіть, якщо амністія багатьом полегшить становище, боротьба суто майданними засобами себе вичерпала.

Один оратор з луганських регіоналів, виступаючи у Маріїнському парку на дохлуватому мітинзі найманих прихильників президента, натхненно вигукнув: з нами беркут і Янукович!

З нами беркут і Янукович! – поки що найбільш працююче гасло доби.
Гасло “з нами Європа та опозиційний триумвірат!” звучить менш енергійно. Можливо, варто пошукати нове? “Європа” – дивне слово, яке має там залишитися з старого.