Кожного інформаційно-активного тернополянина можуть звинуватити у наклепі

Газета “Голос України” опублікувала всі закони, прийняті 16 січня, у тому числі – № 3879 “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальні закони щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян”, що отримав неофіційну назву “Закон Колесніченка – Олійника”. Представники адвокатської компанії (АК) “Золота Середина” прокоментували можливі наслідки для громадян від набрання чинності нововведень у законодавство.

“Зміст цього нормативного акта набагато ширше анонсованого в його назві, оскільки саме цим документом вносяться системні зміни до чинного законодавства, покликані ввести тотальний державний контроль над правом громадян на свободу в отриманні та обміні інформацією, вираження думок, суттєво обмежити право громадян на мирні зібрання та вираз протесту проти дій влади”, – наводиться в прес-релізі АК “Золота Середина” коментар її керуючого партнера Марії Швець.

У повідомленні акцентується увага на доповнення Кримінального кодексу (КК) України статтею 151-1 “Наклеп”, за якою поширення про особу завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність, є кримінально караним діянням і тягне за собою кримінальну відповідальність. Така норма є розворотом на 180 градусів з шляху лібералізації законодавства і розширення прав і свобод людини. Оцінити дану новелу інакше як спрямовану на обмеження цивільного права на свободу слова неможливо, підкреслюється в релізі.

“Варто зазначити, що останні 10-12 років у більшості випадків при розгляді спорів про спростування недостовірних відомостей за участю ЗМІ або інтернет-видань, де останні, звісно, виступали відповідачами, правова позиція авторів критичних і резонансних статей базувалася саме на тому, що поширені висловлювання не є інформацією, а всього лише – критикою, суб’єктивною думкою, судженням, що висловлюють ставлення автора публікації до тих чи інших подій, що становлять суспільний інтерес. Обгрунтувати цю позицію істотно допомагала практика Європейського суду. Українська судова система все більше сприймала такі ідеї та принципи”, – цитуються далі слова Марії Швець.

Що ж відбуватиметься тепер, коли зловживання свободою висловлювання думок переведено в кримінальну площину, і наскільки реально обгрунтувати аналогічну позицію в рамках кримінального провадження, задаються питанням в АК “Золота Середина”.

“На жаль, доводиться констатувати, що відверто репресивний характер новел в Кримінальному кодексі дає підстави вважати, що їх автори якраз цього допустити і не хотіли. Як відомо, при нинішньому Кримінальному процесуальному кодексі будь-яка заява про кримінальне правопорушення є підставою для початку досудового розслідування. Таким чином, кожен, хто став об’єктом критики в ЗМІ, Інтернеті, а з урахуванням “справи Богословської та Аронця” – ще і в соціальних мережах, може звернутися із заявою про кримінальне правопорушення до правоохоронних органів, яке буде внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою кваліфікацією за ст. 151-1 КК, і по ньому буде розпочато досудове розслідування”, – пояснює керуючий партнер адвокатської компанії “Золота Середина”.

При цьому автор (розповсюджувач) невподобаних висловлювань одразу або по закінченні якогось часу набуває статусу підозрюваного, а в подальшому і обвинуваченого. Це навіть просто психологічно, набагато менш приємно, ніж статус відповідача в цивільному процесі.

“Теоретично, і в рамках кримінального провадження автори висловлювань можуть апелювати до практики Європейського суду, яка трактує порядок оцінки висловлювань на предмет наявності в них критики і думок, які не є повідомленням фактичних даних і не підлягають доведенню. З практичної точки зору, серйозне сприйняття таких аргументів правоохоронними органами в рамках досудового слідства виглядає вельми утопічно. Швидше за все, до уваги не буде прийнята не тільки практика Євросуду, але і рішення українських судів у цивільних справах не будуть братися до уваги. Це означає, що в більшості випадків такі кримінальні провадження мають всі шанси бути доведеними до суду з обвинувальним актом”, – прогнозує керуючий партнер АК.

В адвокатській компанії при цьому підкреслюють, що в рамках досудового розслідування за ст. 151-1 КК запобіжний захід у вигляді утримання під вартою обвинуваченому обраний бути не може. Тому, знову-таки теоретично, у разі справедливого судового розгляду у добросовісного коментатора хороші шанси, перебуваючи на волі, довести відсутність у своїх діях склад злочину, передбаченого ст. 151-1 КК.

“При поганому розвитку подій, автори неприємних висловлювань можуть бути засуджені за вчинення кримінально караного діяння, тобто, кажучи простими словами, отримають судимість, аж до вироку про обмеження волі на строк до двох років. Перспектива стати об’єктом кримінального переслідування з боку машини державного примусу радикально відрізняється від перспективи стати відповідачем в рамках цивільного процесу, де, хоча б теоретично сторони, що змагаються, знаходяться в однаковому статусі”, – констатує Марія Швець.

З урахуванням нинішньої величезної кількості джерел інформації та засобів комунікації, включаючи соціальні мережі (які є майданчиком для вираження думок, обміну інформацією, судженнями і поглядами, які іноді виражаються в досить жорсткій формі) потенційно підозрюваним/обвинуваченим за ст. 151-1 КК може стати кожен інформаційно активний громадянин, не кажучи вже про журналіста, що пише на гострі теми, резюмують в АК “Золота Середина”.