Українці "малюють" картини жуйками та цвяхами

art2

Спосіб №1. “Глянець” і ножиці

Таємнича дівчина із гострим псевдонімом Scissorhands (руки-ножиці), а в житті 23-річна художниця Аліна Півненко, у прямому сенсі вирізає портрети діячів кіно та зарубіжних зірок. З її полотен-колажів нам у вічі загадково дивиться кінорежисер Вуді Ален, спокусливо позирає топ-модель Кейт Мосс, кидає виклик уяві акторка Хелена Бонем Картер.

Ідею мозаїки Аліна запозичила в техніці імпресіоністів. Художниця каже, що їхні роботи теж складені з частинок – фрагментів кольору і світла. А глянцеві журнали дали їй альтернативний матеріал.

Молода авторка не має жалю до гламурної поліграфії. “Яскрава палітра глянцевих фарб, талановиті знімки модних фотографів безжально переробляються мною у початковий матеріал для роботи”, – пояснює дівчина.

Газети художниця не використовує, бо фарби в них тьмяні, а папір забруднює руки.

На створення одного портрета Аліна витрачає близько 300 годин. Спочатку вивчає біографію особистості: переглядає документальні і художні фільми, фотографії, читає книжки, навіть щоденники, якщо такі трапляються.

Кожен з героїв привабив її своїм талантом і яскравою особистістю. Пріоритет у відборі – нетипова зовнішність, особисті якості, творчий шлях.

Спосіб №2. Епатажні жуйки

Картину, виявляється, можна не лише намалювати фарбами чи вирізати з журналів, а й нажувати. Дослівно. Нажувати і зліпити з жувальної гумки.

Це переконливо доводить Ганна-Софія Матвєєва з Донецька. Портрети Дмитра Реви, Стіва Джобса, Чарлі Чапліна, Фредді Меркюрі дівчина виліпила з улюбленої страви “голомозого” дитинства 90-х. І моментально дістала значну популярність.

На один портрет витрачає від 800 до 1500 жувальних гумок. А допомогають їх жувати відвідувачі кількох кафе Донецька, складаючи матеріал до різних контейнерів за кольорами і долучаючись до “творіння прекрасного”. Інколи Ганна влаштовує цілеспрямовані “масові жування”. Погодьтеся, теж нічого собі заняття для вікенду.

Виявляється, європейці і мешканці пострадянських країн, включно з Україною, по-різному ставляться до “жувального живопису”.

“Відгуки від європейських країн, в основному, позитивні. 90% – це: ох! супер! як класно, цікаво. Відсотків 70 пострадянського простору – фу, яка гидота!. Але, загалом, я вважаю, що це нормальна реакція”, – сміється художниця