В Радянському Союзі були комп'ютери

У 1959 році талановитий учений Віктор Михайлович Глушков дійшов висновку, що треба розробити машину для інженерних розрахунків. Він висунув ідею інтелектуалізації майбутньої машини і запропонував створити для неї оригінальну мову програмування, близьку до людської (але не усної, а математичної). Так на початку 60-х років у Києві вперше з’явилися попередники персональних ЕОМ.

ЕОМ «Промінь» стала новим словом у світовій практиці: вона мала багато технічних новинок, зокрема пам’ять на металізованих картах і так зване ступеневе мікропрограмне керування. Серійне виробництво ЕОМ «Промінь» було розпочато в 1963 році на Сіверодонецькому заводі обчислювальних машин.

«Промінь» працював у двійково-десятковій системі числення, а обсяг його оперативної пам’яті становив 140 слів. Команди вводили в систему за допомогою штекерів або записували на металеві перфокарти (по 10 на кожну карту). Обсяг пам’яті становив 100 карт: на 80 з них зберігали команди й проміжну інформацію, на 20 – константи. «Промінь» мав одноадресну систему команд. Набір цих команд складався з 32 операцій. Середня швидкість обчислень становила 1000 операцій додавання (або 100 операцій множення) за хвилину. Числову інформацію вводили за допомогою клавіатури, а результат відображався на табло з десятковими індикаторними лампами.