Відомий український письменник про те, як він "пив з Луценком"

Нові вітри принесли разом із небувалим потеплінням природи потепління у душах суддів. Не всі вони бурбели, і не всі можуть похвалитися мільйонними статками. У Григорія Квітки-Основ´яненка є оповідання “Підбрехач”, яке починається словами “Дуже недобре діло брехати!” Згадалося воно мені тепер, коли ми чуємо дуже багато різної брехні з вуст дуже поважних людей.

Я колись опублікував статтю під назвою “Я пив з Луценком”, коли з нього вперше намагалися зробити алкаша. Я тоді їздив трохи з ним по Україні, він зустрічався з людьми на мітингах, а вечорами було застілля. Однак жодного разу я не бачив його п´яним, хоча увечері після напруги трудового дня чому б і не розслабитися?

Зараз тема знову актуальна, але тепер офіційна версія виглядає так: напився, обізвав мєнтів підарасами, а потім совість замучила і сам себе відмастив. Ну, це ми ще з Гоголя пам´ятаємо, як унтер-офіцерська вдова сама себе відшмагала. Але цього разу міліція промахнулася, бо Луценко алкоголю не вживає, перебуваючи на тривалому лікуванні. Йому не можна навіть пива.

Тому хамство МВС свідчить лише про те, що у них уже нема чим крити і вони, як баба Параска, в безсилій люті тицяють чергову дулю. Невже у цих людей нема нічого святого і лише тваринний страх жене їх кудись навмання?

Мєнти, які побили колишнього свого міністра, викликають тиху підозру в неадекватності. А між іншим я бачив й інших міліціонерів. На Півдні України, коли Луценко, вже не будучи міністром, виходив з машини, прямуючи до сцени, на якій мав відбутися мітинг, міліціонери віддавали йому честь. І навіть закликали до порядку вітренківських придурків, які верещали гасла, що яскраво свідчили про їхній рівень інтелекту: “Луцик-цуцик гав-гав-гав!”

Тим часом верхівка МВС, очевидно, під чиїмсь пронизливим поглядом вирішили вдавати бурхливу діяльність і засіпалася та заметушилася, аби хоч щось виправити. Однак вроджена тупість усе ж таки заважає, вони весь час чинять якісь маразматичні дії і поволі, але неухильно здуваються.

О! Чуєте цей звук? Це пищить їхня честь, їхній гонор, їхня самовпевненість разом із повітрям, яке з них виходить. Тому затуляйте носа, коли з ними спілкуєтеся. Воно отруйне.

А далі цікавіше. Деякі сайти, які обслуговують МВС, розповсюдили цікаву довідку про те, що Луценко 10 січня під час сутички з Беркутом під Святошинським РОВД був п´яним.

Однак, як я вже казав, неухильно сповзаюче IQ дає себе знати, а тому й прокололися. Довідка сотворена чомусь лише 11 січня о 15.30. Тобто уже після того, як Луценка відгамселили і відправили до реанімації. І авторство цієї довідки чомусь належить не тій поліклініці, в якій лежить Луценко, а зовсім іншій. І огляд вони начебто провели тоді ж, коли й довідку видали – наступного дня о 15. 30. З таким самим успіхом можна було й через тиждень оглянути.

Гомеричний регіт викликає фраза “був у стані алкогольного сп´яніння”, однак підстав для такого твердження не наведено жодних. Бо не вказано рівня алкоголю у крові. А в графі “стан сп´яніння не виявлено” стоїть Z. А це означає не що інше, як відсутність інформації. Тобто висновок зроблено з повітря.

Сам же цей історичний фальсифікат називається дуже серйозно: “ВИСНОВОК щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп´яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”.

Стоп! Та це ж стосується лише водіїв! А хіба ж Луценко був за кермом?

І врешті решт, що це міняє: був під мухою чи ні? Його били по голові, що заборонено законом. І хтось за те мусить відповісти. Оцього й бояться.

Тому міністр МВС і заявляє, що Луценка ніхто не бив. А кров на голові – це, мабуть, кетчуп, який його дружина запопадливо носить із собою на всякий випадок?

Та брехня – це вже звичний стиль кабінету міністрів. Страшна трагедія відбулася 8 січня на заводі “Хартрон” у Харкові. В результаті пожежі загинуло 8 осіб. На кадрах в інтернеті кожен може побачити, як люди падали з вікон, бо не могли дочекатися порятунку, хоча пожежні машини стояли неподалік. Однак віце-прем´єр О. Вілкул і голова Держслужби з надзвичайних ситуацій М. Болотскіх заявили, що ті люди, які дочекалися прибуття пожежників, були врятовані.

Болотскіх, навіть проглянувши відео, сказав, що воно його не переконало: “никто не падает и не погибает. Спасено 22 человека. Все погибшие – это люди, которые получили смертельные травмы в первые минуты пожара еще до прибытия спасателей”.

Вілкул також розповів, що “на месте взрыва уже сейчас найдены остатки еды, бутылки, вероятно, с алкоголем”. Тобто люди собі пиячили, а тому й не змогли врятуватися.

Однак 11 січня судово-медична експертиза не виявила алкоголю в крові жодного з загиблих при пожежі. Про це й заявив в. о. прокурора Харківської області В. Суходубов: “Относительно пострадавших, погибших – это восемь человек – могу сегодня заявить о том, что все были трезвыми, ни у одного из пострадавших алкоголь не был обнаружен”.

Отакі алкогольні побрехеньки.

А причина загибелі людей – корупція. Бо лише через небажання витрачати зайві кошти люди були змушені працювати у приміщеннях не оснащених вимогами пожежної безпеки. Через ту ж корупцію й пожежники не могли врятувати людей, які падали на землю з четвертого поверху. Бо на лавочки за ціною авта гроші є, а на простий брезент нема.

А тепер про приємне. Апеляційний суд Львівської області відмінив рішення суду першої інстанції про те, що я образив честь і гідність Вадіма Калєснічєнка у статті, що була опублікована на цьому сайті під назвою “Лобизднул поет бутончік”.

Кожен при бажанні може ознайомитися з цією статтею і сам для себе вирішити, наскільки там постраждали честь і гідність цього персонажа. Я ж думаю, що судження чи висновки журналіста не повинні підпадати під юрисдикцію судів. Тим більше за наші з вами кошти. Адже товариш Вадік жодного разу на суд до Львова не їздив, а посилав свою помічницю, яка, між іншим, отримує платню з нашої кишені. Отже могла й зо два десятки відряджень оформляти за наш із вами рахунок.

Разом з тим нестримне бажання прибрати мою статтю з сайту ТСН скидається на дитячу забаганку, бо стаття давно уже розповзлася по інших сайтах. Я це пояснював на суді першої інстанції, додавши також, що не маю жодного впливу на сайт і не можу цього зробити самостійно. Але суддя, видно, вирішила, що краще задовольнити представника правлячої партії і спати спокійно.

Однак, мабуть, нові вітри принесли разом із небувалим потеплінням природи потепління у душах суддів. Не всі вони бурбели, і не всі можуть похвалитися мільйонними статками, як герой справи “васильківських терористів”.